Подкасти Grain Live. Епізод #8. Алішер Тяжин
Гнучкість середніх бізнесів у рецесію — ось на що Алішер робить свою ставку. Про це, ринкові прогнози та логістичні підказки розповідає Алішер Тяжин, лідер Kusto Agro — в новому епізоді GrainLive.
Що відбулося 24.02.2022?
0:53
Д: Як для тебе почався той ранок, що пам’ятаєш з того моменту?
А: Я приїхав з Казакстану 16-18 лютого, але в мене вже було відчуття, що щось недобре почнеться. Коли вилітав з Києва, все навколо було в такому негативному, пригніченому стані. Я вирішив повернутись раніше, бо треба було бути на місці, якщо щось почнеться. Щоб бути поруч з людьми, з якими пройшов і добре, і зле. В ніч 23-24 лютого спав погано, о п’ятій ранку почались дзвінки. Спочатку не повірив, подумав, що наснився поганий сон. Потім відкрив стрічку новин — і всю Україну бомблять, Київ, Житомир, Львів, Тернопіль, Хмельницький… Потрібно було зробити вибір, де бути, і я лишився тут. Це був шок, я досі не можу знайти слів, щоб це описати. Ти просто не розумієш, як таке варварство може відбуватись в 21-му сторіччі, у глобалізованому світі.
5:05
А: В той же день я виїхав у місто, там повний колапс, всі кудись їдуть, заправки переповнені. За днів 10 до початку війни ми створили оперативний штаб, чоловік 5-6, щоб швидко реагувати за нагоди. Я приїхав до офісу, щоб зустрітись з ними, а за 30-40 хвилин ми почули вибух і зрозуміли, що вони вже дістались Вінниці.
Д: Бачиш, хтось на задньому сидінні машин ховався, щоб виїхати, а ти залишився.
А: Засуджувати нікого не будемо. Маю знайомого, до якого у двір потрапив снаряд в перший же день. Він у шоковому стані виїхав і потім мені багато разів повторював, що це скоро не закінчиться, і щоб я їхав звідси. Я зрозумів, що коли ти назовні, коли ти поїхав, картинка цього шоку залишається з тобою, а коли ти всередині, ти маєш інше бачення, ти спостерігаєш, ти аналізуєш. Розумієш, що можна жити, можна щось робити та планувати. Вінниця була не під найгіршим ударом, добре, що я залишився, це допомогло адаптуватись.
Д: Так, є така штука, як нейропластичність, мозок адаптується. Це пояснює, чому люди перестали реагувати на тривоги. Люди, які виїзжають за кордон потім, розповідають, як це дивно, що люди живуть без війни, без тривог, спокійно собі каву п’ють.
А: Не дай Боже комусь це відчути. У мене був вибір поїхати чи залишитись, я свідомо залишився. Я за ці п’ять місяців зрозумів, чому я так сильно люблю Україну та українців. Люди, розуміючи, що сили нерівні з ворогом, все одно борються. Потрібно бути всередині цього, щоб відчути це по-справжньому. Українці молодці.
Д: Та ти теж українець. Пам’ятаєш, як я тебе представляв, як самого українського казаха?
10:00
А: Та я теж себе відчув патріотом, хоча я не громадянин, але тут уже сім років живу та працюю. І що таке патріотизм, я зрозумів не в Казакстані, а тут, в Україні, коли тебе хочуть зламати, а ти борешся.
Чи в компанії «Кусто Агро» підготувалися до війни?
Д: Ти казав, що в тебе в компанії був сформований антикризовий план. Тобто все ж передчуття війни було. Я був тою людиною, що ще 22 числа казав, що нічого не буде і то все популізм. Розкажи, як цей план виглядав, як ви зібрали всіх до купи та продовжили працювати.
А: Новий досвід це був для всіх. Якщо згадати рік тому, навесні 2021 року в Азовському морі був кіпіш, і тоді ми задумались, а що, якщо реально буде війна, і ми залишимось з половиною економіки, і без одеських портів, де ми раніше працювали. Наші хлопці почали пропрацьовувати Гданськ, Польщу, але зупинились на тому, що це надзвичайно дорого. Тоді все більш-менш заспокоїлось. В лютому цього року близько 10 лютого ми створили оперативний штаб і два сценарії: тяжкий і середньої тяжкості. Тяжкий — це коли бомбардування, заходить армія, і ми думаємо, як нам евакуювати співробітників. Середньої тяжкості сценарій передбачав, що буде охоплена південно-східна частина України, а ми маємо забезпечити співробітників зв’язком, платити зарплати, зберегти ліквідність тощо.
Але ми прогнозували середньо тяжкий сценарій. Нам допомогло те, що ми вжили антикризових заходів ще до ковіду. Ми прибрали непотрібні затрати, бізнеси, скоротили близько 300 осіб, переналаштували напрямки в бізнесі. Тому коли прийшов ковід, ми були до нього готові. Плюс ми мали намір придбати одну компанію з великим земельним банком, близько 30 тис. га. І сьогодні я думаю, що добре, що ми не зробили цю інвестицію — було б надзвичайно важко підіймати цей бізнес з урахуванням цін, логістики та таке інше.
Посівна, переживання про кукурудзу, попит на гречку
15:32
Д: І що зараз, як усе буде розвиватись, що прогнозуєш?
А: Посівну ми у перші тижні хотіли не робити, потім вирішили все ж залишити.
Д: Коли побачили попит на гречку?
А: Потім вирішили кукурудзу не сіяти через ускладнення з портами та і ціну на газ. Зараз я думаю, що ми прийняли правильне рішення. Переживаю за тих середніх та великих аграріїв, що посіяли кукурудзу, їм буде дуже важко. Окей, посівну пройшли, посіяли насіння, сою, посіяли гречку. З гречкою вийшло абсолютно випадково: подзвонив своєму знайомому, він порадив засіяти те, на що буде попит, як-от гречку, на 300-500 га. Я подумав, що це не тільки матиме попит, а ще й ми зможемо допомогти продовольчій безпеці України. У підсумку, ми посіяли гречки на 2300 га, ось так розмахнулись.
Д: Ну кажи, коли вже буде, а то я купив гречку в Еколавці 200 г за 100 грн.
А: Думаю, що в кінці серпня або на початку вересня будемо збирати. Тут є комерційна сторона і соціальна сторона. Я думаю, що найголовніше спочатку зібрати. Ми як компанія на початку війни допомагали гуманітаркою, і матеріально. В перші дні ми відправили 100 тис. доларів на ЗСУ. Це в рамках країни, звичайно, невелика сума, але усі об’єднуються, усі допомагають і разом перемагаємо.
Соняшник для ЗСУ
20:06
Д: А що там в тебе було цікавого з соняшником?
А: Так, у нас була цікава програма з нашими партнерами LNZ та Corteva. Ми взяли посівний матеріал та засіяли наші поля, а увесь виторг, яку отримаємо, відправимо на ЗСУ. Треба допомагати у такі часи. Перезавантажити цінності.
Відпочинок під час війни
Д: Як ставишся до відпочинку в часи війни? Тема така складна, деякі себе обмежують в цьому.
А: Напевно, на зло нашому ворогу треба старатись жити так, як жив. Це підіймає дух. Звичайно, я говорю про цивільних. На відпочинок кудись на море я можу поїхати, але не хочу. Не буду в цьому році. А випити кави, хорошого вина з друзями, знайомими, колегами навпаки треба. Це допомагає. Ми проводимо серію благодійних матчів, усі кошти віддаємо на ЗСУ. Граємо на стадіоні, який знаходиться недалеко від військової частини, хлопці-військові теж приходять. Так, часі непрості, але люди не мають себе позбавляти простих радощів.
Д: Я до цього теж прийшов, коли подумав: “А скільки це ще буде тривати?”
Як у «Кусто Агро» координувалася робота 400 людей в перші дні війни?
Д: Як ти це проговорював зі співробітниками, який в тебе штат в компанії?
24:50
А: На сьогодні — трохи більше ніж 400 осіб.
Д: От, 400 осіб, різні люди, сім’ї, різні погляди. Ти влаштовував загальні збори, розсилки, як ти доносив свою позицію?
А: 2-3 тижні була тиша, усвідомлення того, що коїться. Всі знаходились у різних місцях, хтось за містом. Потім я почав думати, що треба виїхати в поля, поговорити з людьми, зрозуміти, хто що думає. Ми відвідали наші польові компанії, виробничі площі, елеватори… З офісом ми постійно були на зв’язку, через місяць ми потихеньку почали виходити на роботу. У Facebook я зробив пост, де розповів, як усе починалось, які настрої. Усе робили на інтуїції, на емоціях.
Д: А в книжках про таке і не пишуть.
А: Це як MBA, от ти можеш його отримати в теорії, і по документах ти такий класний менеджер. А на практиці наступає якась ситуація, і ти нічого не можеш зробити.
Д: А я на минулому подкасті казав, що є така теорія: якщо MBA коштує, наприклад, 100 тис. доларів, ти вкладаєш ці кошти в бізнес, профукаєш їх та ось тобі реальний досвід.
А: Так, як кажуть, що теорія без практики глуха, а практика без теорії сліпа. А ще кажуть, що дурні вчаться на своїх помилках, а розумні — на чужих. Але в житті так не буває, люди проходять через свій досвід і стають класними менеджерами.
Д: Зараз у декількох інфоциган відберемо роботу.
Як вирішувалися проблеми окремих співробітників, бронь співробітників
29:53
Д: Повертаючись до співробітників, чув, що у деяких компаній є внутрішній фонд на випадок екстрених ситуацій — щось зламалось, щось сталось, хтось близько до гарячих точок. Як розв’язуєте такі проблеми?
А: У нас, на щастя, немає таких співробітників. Наші в Вінницькій, Житомирській, Хмельницькій областях, нам трохи більше пощастило відносно інших бізнесів, не тільки аграрних. Тому такого рішення не було.
Д: Я знаю, що є така штука, як бронь співробітників, щоб людину не забирали в армію. Розкажи, що це за механізм такий.
А: Механізм корисний, ми встигли забронювати своїх співробітників, які працюють в farming та на елеваторах. Подаємо документи, розповідаємо, чим людина займається. До речі, у нас близько 30 людей були призвані та знаходяться у зоні бойових дій. Ми їх теж бронювали, але на них бронь не спрацювала, бо потрібен був резерв. Тому ось так ми захеджувались, але не усюди спрацювало.
Д: Тобто навіть бронь не є гарантією?
А: Так, не гарантія. Це війна, і кожен може бути призваний.
34:20
Д: Зараз така ситуація, що повістки можуть роздавати прямо скрізь, від блокпостів до пляжів. Як думаєш, це знак того, що потрібен запас, що ситуація погіршується? І взагалі, який твій прогноз щодо воєнних дій?
А: Думаю, що буде непросто. Я не військовий, не маю додаткової інформації, але думаю, що буде дуже довго, півтора року, два, три роки, посилення ракетних ударів. Потрібно бути реалістами, ворог не маленький, на жаль. Ресурсів у них більше, ніж в Україні. Нам потрібно швидше отримати ті пропозиції від західних партнерів. Захід теж такий партнер, на якого покладатись важко. Моя думка завжди була, що Україна має бути самостійною, не в спілці з Заходом, не зі Сходом. Якщо Україна буде як Ізраїль, уяви, яка сильна держава може бути. Для Європи теж ризик, якщо ми виграємо цю війну. Так з’явиться сильна армія, що вміє воювати.
Що відбувається на зерновому ринку і що буде далі
40:05
Д: Як ти бачиш перебудову зернового ринку зараз? В основному, це Ж/Д, звичайно. В загальному, які орієнтири для ринку, які проблеми, куди все рухається?
А: Я думаю, що, по-перше, при усіх ускладненнях з логістикою, ми їдемо. Ми розуміємо, що могло бути краще. Наші партнери розуміють, що ми робимо усе, що можемо. Можемо їхати через Польщу, можемо брати машини, їхати через Молдову, можемо в Словаччину, можемо в Угорщину. Логістика складна, але найважливіше, щоб ми їхали. Кукурудза зараз коштує 280-300 дол. на Констанці, Румунії. І ти віддаєш повну вартість за логістику. До того ж дорогі добрива, дороге паливо. Тому ми будемо гнатись за правильними костами, а не врожайністю. Логістика у цьому плані дуже давить. Ми можемо на машинах їхати в Туреччину і будемо розглядати цей варіант восени. Зрозуміло, що всі аграрії обурені, як такі ціни можуть бути. Українська Зернова Асоціація виходила на зв’язок з Укрзалізницею, а УЗ кажуть, що у них збитків на 100 млрд грн, які чимось потрібно покривати. Загалом, складне питання, але враховуючи, що ВВП впаде на 40-50%, від нас буде багато що залежати. Будемо шукати шляхи. У нас було 40 тис. т кукурудзи, на 1 липня ми вивезли 10 тис. т. Я вважаю, це маленька перемога для нас, я думав, що не вивеземо нічого. Якщо раніше ми вивозили через порти в Одесі 5-6 млн т, зараз вивозимо 800-900 тис. т максимально. Звичайно, хотілося б більше підтримки від державних структур.
46:53
Д: Про посівну, бачу матеріали, де люди в полях працюють, а поруч десь йде дим від обстрілів. Така сильна характеристика нації, бо далеко не всі змогли б працювати в таких умовах, працювати, тому що треба.
А: Так, це викликає і гордість, і смуток одночасно.
Д: Як думаєш, чи з’явиться новий тип компаній, як перелаштуються інші? Як зміняться правила гри на ринку?
А: Я думаю, що цей рік показав, що середні компанії, як ми, вони будуть більш трансформаційними. Коли ти маєш 25-30 га, ти можеш швидко вирішити, що змінити, що сіяти, що не сіяти. Звичайно, наявність власної техніки, якісного менеджменту. Великим компаніям, як Kernel, буде важко. У них лежить півтора мільйона тонн зерна. Тому середнім компаніям, які ще й мають свій автопарк, буде легше. Ну і звичайно, аналіз костів, шукати баланс між прибутками та витратами.
50:23
Д: Хотів тебе запитати про ціни на газ, зважаючи на ситуацію, ціни ж не мають йти вниз?
А: З одного боку, так, з іншого — ні. Добрива дорожчають шалено, карбамід вже сягнув 30-35 тис. грн. Ціни на енергоносії будуть підтримувати кукурудзу, олійні, вони не мають впасти у якусь найнижчу точку. Але вирішальний фактор — це логістика та запаси внутрішні в Україні. Європа імпортує і з інших країн. Якщо глянути на Dow Jones, за останні півроку-рік він просів, що може свідчити про рецесію восени. Плюс FRS підняв ставку одразу на 0.75, це говорить про те, що вони розуміють, що потрібно боротись з інфляцією. Ці два фактори говорять про те, що щось може бути. Тоді не буде сенсу говорити про ціну, тому що впаде все. Зрозуміло, що зерно, кукурудза може впасти трохи пізніше. Але треба бути до цього готовими. Загалом, по цінах не бачу сильного позитиву. Якщо кукурудза впаде не більше 180 дол., буде добре. Насіння, соя на внутрішньому ринку 400-450, на експортному 600-650, буде добре. А по гречці цікавий момент. Якщо ми отримаємо ціну 40-45 тис. грн на внутрішньому ринку, буде дуже непогано. Раніше вона коштувала 18-20 тис. грн, тому на цьому можна добре заробити. Можливо, в наступному році теж будемо сіяти цю культуру.
Чи реальна продовольча криза в світі через Україну?
54:49
Д: Я хотів тебе запитати про ситуацію з наступною посівною, але перед цим ось що хочу спитати від тих, хто не дуже в ринку: чому всі кажуть, що буде якась продовольча криза у світі? Поясни цей механізм і ці ризики.
А: Я думаю, що цей ризик переоцінений, це інструмент політичної маніпуляції. Україна до війни мала 38 млн т кукурудзи. У світі — трохи більше мільярда. Якщо так подивитись, це не такий великий відсоток. Окремі регіони, як Північна Африка, ближній Схід, Південно-Східна Азія можуть постраждати. Але натомість є Бразилія, США, Китай, Індія теж мають кукурудзу. Глобальної продовольчої кризи не чекаємо. Єдине — ці перелічені регіони, в яких можуть бути продовольча криза, в них можуть виникнути регіональні конфлікти.
Д: У нас же є конкуренти, які з радістю задовільнять цей попит.
А: Варто хвилюватись не через продовольчу кризу, а через погіршення воєнно-соціальної ситуації. Це може мати вплив.
1:00:01
Д: І ще одне питання з залу: чи вистачить залишків зерна, щоб прогодувати Україну?
А: Звичайно, так. По-перше, є залишки зерна, по-друге, збираємо. Головне, щоб армія нас оберігала, ППО працювало. Все буде нормально.